Суд, перетримка, викуп
В Україні набирає обертів цікава тенденція – бізнесу все активніше натякають на необхідність продажу активів західним компаніям.
Нещодавно компанія Capitol Intelligence Group (СI) (позиціонує свою діяльність як "прогнозну фінансову журналістику") опублікувала відео заяви члена наглядової ради "Київстар" та ради директорів компанії Veon Майкла Помпео (колишнього держсекретаря США). І запитав: як Помпео ставиться до ідеї поглинання Veon (їй належать акції "Київстар") пулом великих американських приватних фондів. На що Помпео відповів, що готовий розглянути таку пропозицію.
При цьому, як зазначає експерт телекомунікаційного ринку Роман Хіміч, Помпео питання про поглинання явно не здивувало, воно не ставило уточнюючих питань, і точно "було в курсі". У публікації також йдеться про те, що поглинання Veon американцями вітається українським урядом, міністром торгівлі США та ЄБРР.
Нагадаємо: донедавна активи "Київстару" були під арештом в Україні через "російський слід" у цьому активі (одними з бенефіціарів Veon є російський бізнесмен Михайло Фрідіман, який потрапив під санкції РНБО).
Однак наприкінці листопада, невдовзі після заяви Помпео, Шевченківський районний суд Києва зняв арешт.
Також примітна стаття вийшла у листопаді в італійській газеті Corriere Della Sera. Її заголовок - "Європа та кошти на відновлення України: "Олігарху Ахметову грошей немає". У ній, зокрема, йдеться про те, що Європейський банк реконструкції та розвитку вирішив не давати грошей нашим енергокомпаніям, що належать олігархам, навіть незважаючи на складну ситуацію в енергетиці країни. У статті наводиться цитата глави ЄБРР Оділь Рено-Бассо про те, що "Мета звільнення економіки (української - Ред.) від впливу олігархів є абсолютно фундаментальною", і давалася порада Ахметову продати свої енергоактиви.
В обох випадках фігурує ЄБРР, який, за словами аналітика Інституту стратегічних досліджень Юрія Корольчука, вважається провідником великих приватних інтересів. А деякі великі українські компанії вже "впустили" ЄБРР у свій бізнес, що, на думку Корольчука, передує приходу інших західних інвесторів.
Насправді моделей фактичної підготовки українських активів до "передачі" західним покупцям кілька. У тому числі йдеться і про продаж частини об'єктів "фунтам" з прицілом на те, що надалі підставних власників змінить західний капітал.
Крім того, як інструмент переділу ринку активно використовуються санкції РНБО. Зокрема, щодо відкликання ліцензій на видобуток корисних копалин. Причому цей процес розпочався ще до повномасштабної війни.
Розбиралися, як в Україні назріває новий переділ власності.
Від росіян до олігархів
Як кажуть експерти, з якими поспілкувалася "Країна", підготовка до масштабного переділу власності в Україні зараз йде всіма напрямами — до передачі західним інвесторам готують як приватні, так і державні активи.
Але методи різні.
Щодо приватних об'єктів, то там іде великий тиск на власників з боку влади. За якими, найімовірніше, стоять потенційні претенденти на ці активи.
Як приклад аналітики наводять, зокрема, "Київстар" та ДТЕК Ріната Ахметова.
Наприкінці листопада цього року Шевченківський суд зняв арешт із 47% корпоративних прав "Київстару".
Нагадаємо: у жовтні минулого року корпоративні права компанії було заарештовано. Підставою послужив "російський слід" - російський підприємець Михайло Фрідман, який потрапив під санкції РНБО, був одним з бенефіціарів компанії.
Як каже Роман Химич, арешт акцій "Київстару" сильно вплинув на роботу всієї Veon.
"Київстар" відіграв роль "важеля" - арешти, публічні погрози в чи то конфіскації, чи націоналізації (вони звучали з боку ВП - Ред.) ведуть до падіння вартості бізнесу. На момент арештів у "Київстарі" Veon навіть довелося призупиняти торгівлю акціями, оскільки вони почали падати", - зазначає Хіміч.
Цікаво, що в такій самій ситуації опинився й інший великий український мобільний оператор – компанія lifecell (частка Фрідмана, в якій становила 19%). Але вже у квітні 2024 року київський Апеляційний суд зняв арешт з lifecell, що дозволило завершити угоду з покупцем — компанією NJJ Holding французького мільярдера Ксав'є Ньєлю (він придбав також українського провайдера фіксованого інтернету "Датагруп-Volia"). І саме "під французького покупця", за поширеною версією, український суд зняв арешт з активів lifecell.
Що стосується "Київстару", то там ланцюжок виявився довшим. Восени минулого року до ради директорів компанії увійшов екс-держсекретар США Майк Помпео. Тоді його появу у "Київстарі" експерти пояснювали спробами Veon уникнути націоналізації українських активів.
Але не виключено, що задум був трохи інший.
Як випливає з публікації Capitol Intelligence Group, вже невдовзі після свого приходу до "Київстару" Помпео міг почати готувати ґрунт для переговорів про поглинання пулом великих американських інвестиційних фондів, серед яких, зокрема, Blackstone Group, Kohlberg Kravis Roberts, The Carlyle Group. На запитання глави CI Семлера: "Чи готові ви розглянути таку пропозицію (про поглинання – Ред)?" Помпео відповів: "Так, звісно". І нібито це поглинання вітається українським урядом, міністром торгівлі США, президентом Світового банку та ЄБРР.
"Якщо все це відповідає дійсності, є підстави по-новому подивитися на те, що відбувається довкола "Київстару", - казав Хіміч у листопаді.
За його словами, "сторони" можливої угоди демонструють оптимізм, що свідчить про їхню впевненість у повторенні сценарію, який вже "відіграли" за lifecell, тобто спочатку арешт, а потім його зняття під нового покупця.
Як показали подальші події, ставка на "сценарій lifecell" справді зіграла – наприкінці минулого місяця Шевченківський суд зняв арешт із корпоративних прав "Київстару".
"Не виключено, що це робиться напередодні можливої угоди щодо "Київстару", оскільки дозволяє інвесторам розпоряджатися цим активом повною мірою", - сказав голова адвокатського об'єднання "Кравець і партнери" Ростислав Кравець.
Інша історія, яка зараз на слуху – з енергетичними активами Ріната Ахметова.
Нещодавно італійська газета Corriere Della Sera опублікувала статтю "Європа та кошти на відновлення України: "Олігарху Ахметову грошей немає". У ній, зокрема, йдеться про те, що Європейський банк реконструкції та розвитку вирішив не давати грошей нашим енергокомпаніям, що належать олігархам, навіть незважаючи на складну ситуацію в енергетиці країни. Оділь Рено-Бассо про те, що "мета звільнення економіки (українською – Ред.) від впливу олігархів є абсолютно фундаментальною".
ЄБРР хотів би, щоб Ахметов відмовився контролювати групу.
"Нам потрібна зміна структури", - заявила Рено-Бассо.
У профільних колах такий "наїзд" на Ахметова розцінили як ще одне підтвердження, що західні інвестори націлилися на великі українські енергоактиви.
Про їхній інтерес до української енергетики аналітики говорили ще до війни. І припускали, що на якомусь етапі Ахметов сам може відмовитися від ТЕС, що належать йому, на користь держави з відповідною "компенсацією". А вже держава надалі передасть активи новим інвесторам, швидше за все європейським.
Але потім почалася війна і ці плани зі зрозумілих причин поставили на стоп. А після масованих атак по українській енергосистемі, зокрема по об'єктах Ахметова, здавалося б, інтерес потенційних інвесторів мав зійти нанівець.
Втім, як вважає Корольчук, насправді інтерес західних інвесторів до української енергетики зберігся. Інша річ, що купувати її задорого ніхто не збирається. Йдеться хіба що про "передачу під відновлення за гроші спонсорів та українського бюджету". І в цьому випадку "компенсації" Ахметову взагалі можуть не стояти на порядку денному.
На думку Корольчука, ще більше, ніж енергетика, потенційних інвесторів (зокрема американських) цікавлять українські надра. І вони нібито вже "пробивають" цю тему в українській владі.
"Думаю, з прицілом на прихід нових інвесторів забрали родовища деяких наших "газових олігархів", зокрема, Фукса", - говорить Корольчук.
За його словами, ще до війни компанія Shell склала детальну карту перспективних газових родовищ України, якою "дуже зацікавилися у західних бізнес-колах".
Зазначимо, що минулого року Печерський районний суд передав активи компанії "Укрнафтобуріння" Ігоря Коломойського та партнерів (серед яких, зокрема, й Павло Фукс) в управління АРМА. А деякі власники родовищ, на думку Корольчука, "і самі погодяться віддати для свого ж порятунку". Активи на газовому ринку має зокрема Ахметов (йому належить компанія "Нафтогазвидобування").
"Спочатку - натякають, потім - забирають"
Як обставляють зміну власності?
"На першому етапі починаються різного роду "причіпки" з боку влади. Потім за ситуацією: або пряме відлучення під різними приводами (санкції, російський слід тощо), або арешт активів і загрози в конфіскації/націоналізації, а в окремих випадках і реалізація цих загроз з передачею активів АРМА або під стороннє управління (так було, наприклад, із заводами мінеральних вод у Миргороді та Моршині, про старт націоналізації яких у вересні цього року відзвітував Мін'юст - Ред). джерело у бізнес-колах.
За його словами, одна зі схем - робота української влади "у парі" з європейськими структурами, що займаються угодами зі злиття та поглинання.
"Одна з найвідоміших таких структур - Європейський банк реконструкції та розвитку, який представляє інтереси великого західного бізнесу. У профільних колах його ще часто називають "вирішальною в європейському костюмі", бо помічено лобіювання певних бізнес-інтересів, у тому числі через високопосадовців та політиків", - каже Корольчук.
За його словами, на певному етапі ЄБРР може і сам входити до бізнесу, надаючи дах для власника. А вже потім "заводити" капітал інвесторів. Корольчук також додав, що ЄБРР уже "щільно працює" за такою схемою з окремими українськими компаніями, зокрема, на ринку нафтопродуктів.
"У цьому випадку йде стабільне фінансування, але власників поступово відтісняють від вирішення ключових питань. Нерідко власники взагалі перебувають за кордоном і щонайменше впливають на роботу компанії", - зазначив Корольчук. При цьому, за його словами, до таких компаній "знімаються" всі чи більшість претензій з боку влади, їм "забувають" скандальні історії та закривають справи.
На думку Корольчука, такий сценарій цілком можливо готується для багатьох власників привабливих бізнес-активів. Але насамперед - "підуть олігархи".
"Може бути розвиток подій щодо їхніх активів. Особливо, якщо їхній бізнес вже сильно закредитований на Заході, а віддавати у війну особливо нічим. З іншого, тих, хто "вагається", підштовхує в "обійми іноземних партнерів" владу", - зазначає Корольчук.
Плюс у влади з'являється додатковий важіль впливу олігархів. Мовляв, або сидите тихо, або втратите власність.
Схема "Посередник"
Окрема тема – державні активи, до яких також придивляються західні покупці. Зрозуміло, що купувати щось, поки в країні йде війна, мало хто хоче.
І на цей випадок особливо ласі об'єкти просто вирушають "на перетримку". Їх приватизують за відносно низьку ціну.
Як, наприклад, у разі придбаної нещодавно Об'єднаної гірничо-хімічної компанії (до неї входять Вільногірський та Іршанський комбінати). Компанію купила на 93 млн доларів міжнародна група з азербайджанським корінням Neosol Holding. Але наскільки її у принципі цікавить видобуток та збагачення титанових руд (а це основна сфера діяльності ОГХК) – питання відкрите. Деякі експерти не виключають, що компанія може виявитися якоюсь проміжною ланкою в ланцюжку перепродажу. А насправді за нею стоять представники влади, які потім мають намір продати актив західним інвесторам.
Так само і з готелем "Україна", проданим нещодавно за 63 млн доларів компанії "Ола Файн", що займається продажем нерухомості та пов'язаною з власником компанії GSC Game World Максимом Криппою. У профільному співтоваристві відразу ж заговорили про те, що покупець може опинитися в цій угоді лише "фунтом", а свої покупки він здійснює також на користь представників влади. Тим більше, що це вже далеко не перша його покупка (раніше компанія, пов'язана з Криппою, купила готель "Дніпро").
"Не виключено, що під приватизацію підуть і такі ласі держактиви, як, наприклад, "Укрнафта" (якій вже передали мережі АЗС групи Приват, Glusko та Shell-Ред), "Укргазвидобування" та ін. І не факт, що ми дізнаємось імена реальних нових власників", - наголосив Корольчук.
У схемі з "посередниками" є такий нюанс – якщо продається державний актив, особливо великий, до нього завжди підвищена увага ЗМІ та громадськості. Але якщо такий актив через "другі руки" знову продається, інформація і про покупців, і про реального цінника вже може не оголошуватися з посиланням на комерційну таємницю.
