Позиція Вашингтона. Що є ключовим фактором для завершення війни в Україні?
Останнім часом із публікацій у ЗМІ складається враження, що вже майже весь світ хоче якнайшвидшого завершення війни в Україні по лінії фронту і лише "один у полі воїн" Володимир Зеленський проти цього.
Так, відомо про китайсько-бразильську ініціативу, що передбачає зупинку війни по лінії фронту. Її підтримують тією чи іншою мірою й інші країни глобального Півдня. Позитивно про неї відгукнувся Володимир Путін. А ось Зеленський її розкритикував.
Кандидат у президенти США від Республіканської партії Дональд Трамп та його команда також заявляють, що дуже швидко закінчать війну в Україні, зупинивши її по лінії фронту. Але Зеленський виступив категорично проти цього, сказавши, що ні на які територіальні компроміси не йтиме і готовий воювати до виходу на кордони 1991 року (у трактуванні Андрія Єрмака – до виходу на лінію розмежування лютого 2022 року).
Зрештою, ЗМІ, близькі до Демпартії США, кандидат від якої Камала Харріс протистоїть Трампу на виборах, останнім часом ведуть лінію, що адміністрація Джо Байдена та керівники інших західних країн схиляються до необхідності закінчувати війну та розпочинати переговори з РФ, проте Зеленський категорично проти та тисне на Байдена, щоб той дав дозвіл на удари по території Росії, запросив Україну до НАТО і надав ЗСУ всі можливі озброєння. Білий будинок це робити відмовляється, чим "приголомшує" войовничого Зеленського.
Показовими в цьому плані є вчорашні статті в Economist і New York Times, в яких йдеться, що Захід не має достатньо зброї, щоб допомогти ЗСУ відвоювати території, і що у разі тривалої війни Україна може виснажитися раніше РФ і зазнати поразки.
Причини відмови Зеленського вести діалог про зупинення війни лінією фронту називають різні. Наприклад, побоювання невдоволення українців, небажання закінчувати війну без отримання чітких гарантій безпеки у вигляді членства чи хоча б запрошення до НАТО тощо.
Багато хто з цих причин явно надуманий. Наприклад, дуже сумнівно, що стомлене від війни українське суспільство сильно обуриться її завершенню, про що ми докладно писали. А щодо членства та запрошення до НАТО, то очевидно, що поки йде війна, ймовірність цього близька до нуля. І лише після завершення війни можна говорити про якийсь реальний рух до Альянсу.
Але навіть не все це є головним приводом для сумнівів у достовірності тези "все, в тому числі й США, за якнайшвидше завершення війни по лінії фронту і лише один Зеленський проти".
Головне, що саме по собі таке формулювання є абсолютно божевільним.
Можна по-різному ставитися до управлінських та інтелектуальних здібностей Зеленського та Єрмака, але вони явно не самогубці. А тому неможливо уявити ситуацію, коли Захід примушує Київ до зупинки війни по лінії фронту, натякаючи, що в нього закінчуються зброя та гроші, але Зеленський противиться. Адже для всіх очевидно, що без допомоги Заходу Україна зазнає поразки і подальший опір буде можливим у форматі хіба що партизанської війни.
Тому якщо Зеленський займає таку позицію, це означає, що її підтримує Вашингтон. Це означає, що реальна (а не медійна) позиція Байденської адміністрації – продовжувати війну далі. І дискусія там йде лише з питання, як це робити: розширювати військову допомогу і загалом участь НАТО у війні, не боячись перетинати "червоні лінії" Путіна, або виявляти обережність, щоб не допустити прямого зіткнення США та РФ із ризиком ядерної війни.
Що стосується публікацій у близьких до Демпартії ЗМІ про те, що Вашингтон хоче миру, але Зеленський стоїть на своєму, то це може бути просто зрежисована передвиборна мелодрама з метою перебити тезу Трампа, згідно з якою Байден і Харріс ведуть США до третьої світової війни. Або трансляція позиції представників "партії світу" в адміністрації Байдена, яка на даний момент не є домінуючою в Білому домі.
Однак якщо ситуація зміниться і влада США стане на позицію закінчення війни по лінії фронту, то це буде вирішенням питання на 80%. 20% залишаться на погодження умов припинення вогню. Це буде дуже непросто (оскільки ці умови в України і РФ протилежні), але можливо. США мають визначальний вплив на Київ, а також на своїх союзників у Європі. І тому Вашингтон має багато важелів, щоб спонукати і українську владу, і європейців (якщо ті будуть проти, що навряд чи) піти на компроміси. А на Кремль (якщо він гальмуватиме процес) можна буде вплинути через Китай та інші країни глобального Півдня.
Чи зміниться позиція США щодо війни в Україні?
Далеко не факт. Навіть не факт, що це станеться у разі перемоги Трампа, який обіцяє "закінчити війну за 24 години". У Республіканській партії багато своїх "яструбів", які закликають проводити навіть радикальнішу політику, ніж Байден. А коментарі зовнішньополітичних радників Трампа суперечливі. З одного боку, вони виступають за припинення війни в Україні по лінії фронту, з іншого, загрожують максимально посилити санкції проти РФ, Китаю та Ірану, що може призвести не до миру, а до швидкої ескалації.
Але загалом зміна (чи зміна) позиції США залежить від цього, яка концепція переможе серед американських еліт.
Зараз там домінує концепція, яка виходить з того, що продовження війни в Україні для США вигідне і при цьому не є небезпечним.
24 лютого 2023 року, на річницю вторгнення, видання Politico опублікувало величезний текст, у якому чиновники адміністрації Байдена докладно розповідали, що відбувалося напередодні початку повномасштабної війни. З їхніх заяв виходить, що ще з осені 2021 року вони знали про плани Путіна напасти на Україну. Також вони повністю усвідомлювали, що висунуті Москвою в грудні 2021 року пропозиції до США і НАТО домовитися про нерозширення Альянсу на схід і про невключення до НАТО України є по суті ультиматумом, відмова виконувати який призведе до російського вторгнення.
Однак у всьому величезному тексті про дискусії в США напередодні вторгнення, в жодному коментарі не йшлося про думку: може, варто підписати з росіянами угоду, що Україну не братимуть до НАТО? Все-таки шкода українців, загинуть багато людей. Тим більше, що ми самі брати Україну в НАТО не дуже й хочемо і воювати через неї з Росією не збираємося.
Судячи зі статті, нікому таке навіть на думку не спало хоча б як пропозиція до обговорення.
Чому? Найбільш логічною є відповідь: влада США бачила в російському вторгненні в Україну не загрозу для себе, задля запобігання якій треба було б йти на якісь компроміси з РФ, а унікальну можливість. Можливість вирішити одним махом одразу багато проблем.
По-перше, втягнути свого геполітичного супротивника (Росію) у війну на виснаження. Причому Кремль до неї втягнувся з власної ініціативи, що створило вкрай зручний привід для Вашингтона ввести санкції проти РФ, а також міцно прив'язати до себе Європу, обрубавши її зв'язки з Росією, розвиток яких у перспективі міг призвести до віддалення ЄС від США. Вторгнення в Україну цю дуже велику для Вашингтона загрозу майже ліквідувало.
По-друге, послабити двох своїх основних економічних конкурентів: Китай та Європу. По ЄС завдав серйозного удару розриву економічних зв'язків з Росією (на чому США ще й добре заробляють, замінивши російський газ американським), а Пекін втрачає позиції на європейському ринку, оскільки європейці, які опинилися завдяки війні в Україні в жорсткій зв'язці зі США, не в змозі відмовити Вашингтону у запровадженні загороджувальних мит проти китайських товарів.
При цьому для носіїв даної концепції ризики війни для США не виглядають занадто великими.
Американська армія у війні не бере участі. Проти РФ воюють ЗСУ. І будь-який результат війни для США з погляду прихильників цієї концепції не буде критичним. Зазнає Росія поразки, а Путіна повалено – дуже добре. Війна піде "в довгу" - теж непогано, Росія виснажуватиметься і далі. Москва здобуде перемогу та завоює Україну – погано, дуже неприємно, але не фатально. Зрештою перемогу талібів в Афганістані США пережили. Можуть пережити і поразку України, окупація якої повисне гирями на ногах у Москви, змушуючи РФ витрачати на неї величезні ресурси. А Європа, налякана російською загрозою, буде ще тісніше прив'язана до США та економічно ще більша ослаблена. У страху перед новою війною інвестори прискорять виведення грошей із ЄС до Америки. А якщо ще спалахне в Азії – на Тайвані, між Індією та Пакистаном, або в Кореї – то в США потечуть величезні азіатські гроші. Америка стане острівцем стабільності в бурхливому кривавому світі війн майбутнього. Як Елізіум із відомого фантастичного фільму. Захищений двома океанами, ядерною зброєю та потужним військово-морським флотом.
Однак така концепція має супротивників. Це умовна "партія світу" на Заході, чиї позиції останнім часом посилюються, хоча поки що і не домінують.
Головний аргумент прихильників "партії миру" – продовження війни в Україні створює високі ризики втягування до неї НАТО, що загрожує загрозою ядерної війни, яка знищить у тому числі й американський "Елізіум".
Також вони вважають, що продовження війни несе ризики поразки та капітуляції України. Що для Заходу все ж таки безболісно не пройде, підірвавши довіру до нього союзників у всьому світі. Зупинка війни по лінії фронту прихильниками "партії світу" бачиться у спосіб гарантувати, що ні розгрому, ні капітуляції України не буде. Країна збереже свою державність, армію, вихід до моря, перспективи вступу до ЄС і навіть (у разі досягнення домовленостей із РФ) до НАТО.
Крім того, фінансові проблеми Заходу, що наростають, зокрема, з величезними зовнішнім боргом і грошовою масою, не дозволяють збільшувати військові витрати без ризику дестабілізації економіки або без значного скорочення соціальних витрат.
Також є прихильники точки зору, що Росію - навіть з Путіним на чолі - можна і потрібно включити у глобальний Захід, перетворивши його на глобальну Північ, яка, з урахуванням природних ресурсів та ядерного арсеналу РФ, стане непробивною та самодостатньою фортецею.
Крім того, в Європі, особливо в Німеччині та Італії, є чимало тих, хто хоче якнайшвидше закінчити війну, щоб відновити економічні зв'язки з РФ.
Повторимося, позиція "партії світу" поки що не є головною на Заході, але вплив її зростає.
І на чий бік схилиться чаша терезів, залежить не так від підсумків виборів у США (хоча вони, звичайно, вплинуть), як від глобальнішого вибору стратегії майбутнього, який стоїть перед західними елітами.
Перший варіант - остаточно вибрати стратегію "Елізіуму", і тоді війну припиняти не потрібно, а, навпаки, необхідно підживлювати її постійно. І в цю стратегію вписуються заяви Зеленського про "війну до переможного кінця", оскільки дають аргумент проти завершення війни лінією фронту: сама Україна з цим не згодна, а ми її змусити не можемо.
Другий варіант - піти на домовленості із незахідними країнами про новий світоустрій з новою системою глобальної безпеки (якщо, природно, на це будуть готові незахідні країни, включаючи РФ). І тоді війну в Україні треба буде припиняти, хоч це і буде дуже важко.
Світова "партія війни", представники якої є і в Україні, і на Заході, і в Росії, намагатиметься торпедувати будь-які спроби закінчити бойові дії, як це вже неодноразово відбувалося в минулому.
Однак зміна позиції США щодо війни в Україні, безумовно, матиме величезне значення і дозволить розпочати шлях до її завершення.
