Перемога чи пролонгація війни. У чому полягає план Зеленського
Сьогодні Володимир Зеленський представив у Верховній Раді свій "план перемоги". У презентованому документі містяться переважно вже відомі зі ЗМІ пункти - за винятком розміщення якихось "стратегічних неядерних сил" в Україні, а також заклику до Заходу освоювати українські корисні копалини.
Але головні пункти вже були відомі і до презентації у парламенті: запрошення до НАТО та дозвіл бити далекобійними ракетами по російській території.
Не дивно, що цей план, за даними західних ЗМІ, спричинив великий скепсис на Заході. Як ми вже писали, жоден з його пунктів не є проривним, таким, що здатний різко змінити хід війни. Запрошення до НАТО (якщо про нього буде ухвалено рішення, що не очевидно) взагалі ніяк не вплине на перебіг бойових дій, оскільки сам вступ до Альянсу якщо й відбудеться, то лише після війни. А удари далекобійними ракетами по РФ, на думку експертів, радикально на ситуацію на фронті не вплинуть: Україна завдає ударів "дальнобоєм" по російських тилах на захоплених територіях уже багато місяців, але це не зупиняє наступу армії РФ.
Сенс "плану перемоги" в іншому, а саме різко підвищити напруженість у відносинах Заходу та Росії, щоб як мінімум зірвати в зародку будь-які спроби розпочати діалог між ними, який міг би призвести до припинення війни в Україні на основі компромісу, а якнайбільше - підвести справу до прямого вступу армій країн НАТО у війну проти РФ. Як казав колишній посол України у США Валерій Чалий, це зараз головне завдання для Києва.
Однак Захід на даний момент не готовий безпосередньо вступати у війну з РФ заради України з урахуванням ризику її переростання у ядерну війну. І для західних еліт, і для західних суспільств це загроза набагато страшніша, ніж навіть перемога Росії у війні в Україні. Тим більше, що існує альтернативний і поразці України, і "плану перемоги" Зеленського сценарій – зупинка боїв по лінії фронту, що не буде ані капітуляцією, ані розгромом України. І цей сценарій дедалі ширше обговорюють на Заході. Тому Джо Байден і гальмує вирішення навіть питання далекобійних ударів, не кажучи вже про запрошення до НАТО.
Але з цього не випливає, що ймовірність прийняття таких рішень дорівнює нулю. Українська влада на Заході має потужного союзника – "партію війни", яка вважає, що НАТО не повинно боятися перетинати червоні лінії Кремля, що Володимир Путін обмежиться лише словесними погрозами і що війну в Україні потрібно продовжувати "до переможного кінця". Судячи з публікацій у західних ЗМІ та коментарях офіційних осіб, представники цієї партії є і в оточенні Байдена. І вони можуть спробувати за кілька місяців правління, що залишилися, переконати його після виборів (вони пройдуть на початку листопада, а інавгурація нового президента відбудеться лише наприкінці січня) прийняти рішення, які пролонгують війну, навіть якщо на виборах переможе Дональд Трамп.
Утім, поки що Байден веде зовсім іншу лінію. Але що буде після виборів – побачимо вже зовсім скоро.
