Іловайськ-2.0. У чому можливо задум РФ на Покровському напрямі?
Після взяття Авдіївки і потім прориву під Очеретине російська армія найінтенсивніше настає на напрямі, який в офіційних зведеннях Генштабу ЗСУ названо Покровським.
Покровськ часто і називають головною метою росіян на даній ділянці фронту. Також звучать версії, що мета РФ - перерізати трасу Покровськ-Костянтинівка, що проходить північніше.
Однак, якщо подивитися на карту бойових дій у динаміці, то останнім часом російські війська просуваються в основному не на північ (до траси), і не на захід (до Покровська), а на південний захід - у бік Бажаного, Миколаївки, Новогродівки і т.д.
У чому може бути сенс цього?
На західному напрямку російський наступ рано чи пізно впирається в досить велику міську агломерацію Мирноград-Покровськ, бої за яку можуть тривати місяці, оскільки ЗСУ явно готувалися (і готуються) їх обороняти. Покровськ має стратегічно важливе значення, оскільки є "воротами" до Дніпропетровської області та на все Лівобережжя.
Рухаючись на південний захід, росіяни можуть спробувати обійти із заходу другу лінію української оборони - Карлівське водосховище, річка Вовча, міста Українське, Селідове та Курахове та Курахівське водосховище, спираючись на які Україна могла б довго стримувати наступ РФ зі сходу, оскільки саме до цього ЗСУ і готувались.
Велике питання, чи є на захід від цих міст облаштовані лінії укріплень та мінні поля. Зважаючи на те, що від Очеретино, Прогресу й надалі російський наступ демонструє найвищі темпи з усіх ділянок фронту, зі зміцненнями тут проблема. Для порівняння: біля Карлівського водосховища ЗСУ тримають фронт уже довгий час, а у напрямку Курахового від Мар'їнки армія РФ просувається дуже повільно.
А якщо ще росіяни зможуть організувати прорив на південному фронті в районі Врем'євського виступу, на північ від нещодавно захопленого Урожайного, то все угрупування українських військ на донецькому фронті від Очеретино до Вугледара внаслідок зустрічних ударів російських військ опиниться під загрозою оточення. Тобто повториться, лише у значно більших масштабах, історія з Іловайським котлом у 2014 році (незабаром цим подіям, до речі, виповниться рівно 10 років).
Звичайно, для того, щоб "закрити" такий величезний котел, росіяни повинні наступати так швидко, щоб українські війська не встигли відійти на захід. Тобто армія РФ має пройти 68 кілометрів між Урожайним та Бажаним та ще й широким фронтом (щоб убезпечити фланги) за тиждень-два. Для нинішньої війни ці темпи абсолютно нереальні. Якщо тільки не виникне ситуація, коли у ЗСУ повністю вичерпаються резерви чи війська почнуть просто тікати з лінії фронту. Чого зараз не спостерігається.
Але навіть поступове просування росіян від Бажаного на південний захід може змусити ЗСУ почати відступати на окремих напрямках, щоб не потрапити до оточення.
Наприклад, уже зараз українські війська у тяжкій ситуації на східному березі річки Вовчої. Якщо РФ візьме Бажане і просунеться далі, то звідти ЗСУ будуть змушені відійти. Якщо росіяни продовжать рух, то йти треба буде і від Карлівського водосховища, потім від Невельського, українця, Гірника, Красногорівки та Курахового і так аж до Вугледару.
Інше питання, чи має РФ достатньо сил, щоб здійснити такий глибокий прорив. За даними з українських та російських військових пабліків, на цей напрям зараз масштабно перекидаються резерви росіян. Але очевидно, що і для командування ЗСУ зрозуміла серйозність ситуації, тому українські війська спробують докласти максимум зусиль, щоб зупинити просування РФ. Але, в будь-якому разі, зі всіх ділянок фронту тут ситуація для ЗСУ найбільш загрозлива. І вона може мати стратегічні наслідки.
